Огонь сжигает строения, замки воздушные...Месиво...А кто-то верит в Мeссию...А кто-то в Антихриста...Настроение полный бред...Кто-то просто идет, верно...Руку дает, плечо подставляет...Наверно... Немногим, но все-таки помощь...Гордые лица светятся гневом...
Вороны кружат над башнею...
Орлы в меньшинстве, стервятников больше...Им снова питаться падалью...
В лохмотьях девушка...Истерзана похотью...Ноги волочятся...Глаза, что не просят о помощи...
В отрупьях бедняга-мальчишка...Ноги измазаны грязью, босые...Из башни слышится праздная музыка...Черти беснуются, празднуют бал...Люди, что преданы дъяволу, считают победы...
За стенами города путник...Холодно...Он подошел, но двери все заперты...
- Чего тебе?
- Я просто прохожий...Ночлег и поесть бы...
- Много тут разных...
Стражник выставил девушку...
- Пошла прочь...
- О Боже, дитя мое, кто надругался жестоко..?
... Там, где-то вдали, от Мракохололодного города...Он раны залечивал, он сердце отмачивал...Он песнею смазывал...Ожила красавица...Судьбе благодарная...
Травы.., цветы вновь увидела...Дыхание свежее в груди открывалось вновь...Венок одевая странному путнику...Нежно...
Владея орудием, владея искусствами новыми, вдыхая новые силы, он верностью душу ее укреплял, ласково...Бороться учил, побеждать, уходить, растворятсья невидимо...
- Не бойся их больше, но и не верь слащавым их предложениям...Ты снова вернешься, но чтобы бороться...Отыскивать души, что ранены...Вот и искусство...Поможет сражаться, освобождать, а также излечивать...А голос, ты, чаще внутри себя слушай...Он будет слова мои тебе доносить, ветер...Он будет советником, он будет невидимо встречи со Мной приносить...Ты будешь любима, но помни любовники жаждут тобой овладеть...Силы своей им не давай...Верною будь Мне, не забывай... Я буду в отрывках твоей души, в памяти...
Сокольников Олег,
Украина
Если будем извлекать драгоценное даже из ничтожного - станем, как Его уста... сайт автора:личная страница
Прочитано 12960 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4,25
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.